Дума про Олексія Поповича. Георгій Ткаченко

Дума про Олексія Поповича Науковий фонд ІМФЕ, ф.14/10, од. зб. 1415 Записано в 1974 Ой на Чорному морі Да й на камені біленькому Там сидить сокіл ясненький, Жалібненько квилить проквиляє І на Чорнеє море спильно поглядає. Що по Чорному морю щось недобре починає. Зла супротивна хвилешная хвиля налягає, Судна козацькії, молодецькії На три части розбиває. Первую часть ухопило, В дунайське гирло забило, Другу часть ухопило, В турецьку землю занесло, А третя часть тут має Посередині Чорного моря На бистрий хвилі, На лихій хуртовині потопає. А при той часті Було війська много; Хто ж був старшиною? Грицько Коломийчин, По всему війську він збардзо окличен. – Гей, козаки, панове молодці! Добре ж ви дбайте, Гріхов не тайте! Сповідайтеся ви Милосердному Богу І Чорному морю, Отаману кошовому. А козаки теє зачували, Гей, всі замовчали, Гей, обізвався тілько Олексій Попович, Славний лицарь запорожець: – Гей, козаки, панове молодці! Добре ж ви вчуйте, Да мене ж, Олексія Поповича, возьміте, До моєї шиї камень білий прив'яжіте, Очі мої козацькії, молодецькії Червоною китайкою запніте, Гей, самого мене в Чорне море іспустите! Козаки теє зачували, До Олексія Поповича Словами промовляли: – Гей, Олексій Поповичу Славний лицарю, писарю! Ти Святе письмо По тричі на день читаєш, І нас, простих козаків, На все добре научаєш, А чого ж ти від нас гріхів більше маєш? Олексій Попович теє зачуває, Словами промовляє, Сльозами ридає: – Гей козаки, панове молодці! Хоч я Святеє письмо по тричі на день читаю, І вас, простих козаків, на все добре научаю, А все ж таки я од вас гріхів більше маю. Як я колись в охотнє військо од'їжжав, У отца, неньки прощенія не брав, Старшого брата за брата не мав, Меншую сестру згорда зневажав, В груди стременем одпихав. Либонь мене, козаки, панове молодці, Великий тут гріх спіткав. А як я до козацької громади прибував За своєю гордості юнацької шапки не знімав...