Земське щастя (2) -- ( ukrainian poetry )

... 4 Бо не годиься дурному Закохану поучати, Та це річ уже простіша Отець школи покінчили Й про любов теорію знають, Практики на жаль не вчили. ... і так мислячи сьогодні При суботній божій службі Отець Мирон не спроможний Вирішити справу мужні, Й в сповідалницю засівши Думає про режисерію Першої зустрічи... аж з тихша Чує голос, цей священний Цей єдиний й протилежний Цей найблищий і далекий Ніжний, простий і безмежний Вільнокрилий мов лелеки, І з раптового веління Аж замовкнув на хвилину І забув вже про спасіння І про святість свого чину Бо в цім Богом даним місці Діла інші є сьогодні, Кажуть - справи особисті, Розуміємо - любовні. 5 Й покохались молодята Хоч річ тепер небувала, Отець з виразом хлопяти І Марійка б невпізналась Бо утоплена в любові, А сказавши політично Смішні стають всі теорії Як діла ідуть практично, Та не лише ми практичні Родимося на планеті Є крім нас ще і космічні Хоч приземнії берети Котрі діють з волі неба І всміхаються солодко, О такі то власне сили Милість беруть на коротко. ... Й нич не зробиш й нич не вдієш Полюбив ти існування А любовна інституція Заказує любовання, Забувай тепер чудові Поцілунків повні ночі Забувай вечірні прощі І закоханії очі, Все скінчилося декретом Засліпленії аґонії 6 Кажуть могло б пошкодити Коли б полюбив дословні Й тому на багато краще Любувать теоретично; Не рискуєш на здоровю, Не пітнієш неприлично, Й ростеш цвітеш розцвітаєш Є бо над тобою люди Котрі дуже добре знають Що для тебе краще буде ! І пожалкував священник Чому він не православний Чому в стані так натхненним Привязаний до сутанни, Та ж одне життя придано Й з нього ще не скористати Гріхом було б, й що зробити Заборонено кохати. Й не спить ніч і не спить другу Про Марійку лиш гадає Що за тиждень коротенький Її село попращає І поїде десь служити На далекую провінцію 7 Як же ж там далеко жити Закоханому у жінці ?! Це вже звучить як "Причинна" Або навіть "Катерина", Хоч історія відмінна Та любов, видно, єдина Всі подібні робить твори Навіть в нашому столітті То ж дозвольте що закінчу Цю трагедію комічні: Очі сині, очі гарні Скільки б святостей не знати Усі вони стають марні Як до вас їх порівняти. І хоч кажуть вас любити Лиш за праведним законом Та любові не схопити, Процедурна заборона Не візьме її в контролю Й не закриє у вязниці 8 Бо Сизифова це праця І Сизифові традиції, І ніяке їхнє жниво; Днесь в католицькій святині Саме віру православну Найсильніше люблять нині. То ж не чудуймось Миронам Що мандрують по єпархіах, Вони, знаючи небесне, Вірять ще й у земське щастя !!! 9 1994.10.20 П Онишканич ...