Y. Meitus "Allegro".Bogdana Pivnenko (violin), Anna Khmara (piano)

Юлій Сергійович Мейтус (нар. 28 січня 1903, Єлисаветград — пом. 2 квітня 1997, Київ) — український композитор юдейського походження. Керівник одного з перших джаз-бендів України (1924). Автор музики популярного естрадного ревю «Алло на хвилі 477». Народний артист УРСР (1973). Лауреат Шевченківської премії (1996). Життєпис[ред. • ред. код] Народився в Єлисаветграді (нині — Кропивницький) в єврейській родині. В 1919 році закінчив музичну школу по класу фортепіано в Генріха Нейгауза. Під час громадянської війни Юлій пристав до частин Першої кінної армії Будьонного — був піаністом при політвідділі, організовував концерти для червоноармійців. Закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції С.С.Богатирьова в 1931 року. Будинок, у якому народився Юлій Мейтус У роки війни Мейтус перебував у Ашгабаді та Іркутську — допомагав створювати туркменську національну оперу («Абадан», «Лейлі і Меджнун», «Махтумкулі»), за що удостоївся звання заслуженого діяча мистецтв Туркменської РСР. У Іркутську з киянами поставив власну оперу «Гайдамаки». У 1944-му приїхав до столиці України. Тут став народним артистом УРСР, лауреатом Державної премії СРСР (за оперу «Молода гвардія», 1951). У 1999 році на честь композитора названа одна з вулиць Києва. Творчість[ред. • ред. код] Юлій Мейтус вважається фундатором модерної української опери, він є автором 17 різноманітних за жанрами опер (з них 4 у співавторстві): побутові («Украдене щастя»), історико-епічні («Ярослав Мудрий»), романтично-казкові («Донька вітру», «Лейлі і Меджнун»), героїчні («Молода гвардія», «Абакан»). Значне місце в його творчості займає вокальна музика — він є автором близько 300 романсів на слова Лесі Українки, І.Франка, Т. Шевченка, В. Сосюри, А. Малишка, П. Тичини, Д. Павличка, О. Пушкіна, та інших. Багато інструментальних та хорових творів написано для дітей. Заслужений діяч мистецтв Туркменської РСР (1944) та Української РСР (1948) Народний артист УРСР (1973) лауреат Шевченківської премії (1996)