Руслан Кузьмич проповідь "Вибір цінностей"

1. Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. 2. І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити. 3. І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. 4. Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства. 5. І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму? 6. А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят. 7. А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят. 8. І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. 9. І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. 10. Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий. 11. Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? 12. І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? 13. Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити! 14. Чули все це й фарисеї, що були сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього. 15. Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота. 16. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутись в нього. 17. Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине. 18. Кожен, хто дружину свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить перелюб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить перелюб. 19. Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. 20. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, 21. і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... 22. Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. 23. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. (Від Луки 16:1-23)