Ріпка казка українською мовою

Казка українською мовою про ріпку. Як дід ріпку посадив та не зміг витягти без допомоги маленької мишки. Ріпка Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби — онучка Мінка, а у внучки — собачка Жучка, а в собачки — киця Варварка, а в киці вихованка – мишка Сіроманка. Раз весною взяв дід лопату та й скопав у городі грядку велику, грабельками розрівняв, зробив дірочку дрібку та й посадив ріпку. Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти додавав. Росла дідова ріпка, росла ! Зразу така, як мишка, була, потом, як кулак, потом як буряк, потім як два, а накiнцi стала така, як дiдова голова. Тішіться дiд, аж не знає, де стати. "Час, - каже, - нашу ріпку рвати". Пішов він на город - гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, вперся ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе вiн бабу Марушку : "Ходи, бабусю, не лежи, менi рiпку вирвати поможи !" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за плече. Смикає дiд рiпку за гичку, смикає баба дiда за сорочку, працюють руками, упираються ногами – промучилися увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе баба онучку Мiнку: "Ходи, доню, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, онучка бабу за торочку – тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе онучка собачку Хвiнку: "Ходи, Хвiночко, не бiжи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спiдничку – тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе собачка кицю Ваварку: "Ходи, Варварко, не лежи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спiдничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть i руками, i зубами, упираються ногами; промучились увесь день, а рiпка сидить у землi, як пень. Кличе киця мишку Сiроманку: "Ходи, Сiрочко, не лежи, нам рiпку вирвати поможи!" Пiшли вони на город - гуп, гуп! Узяв дiд рiпку за чуб, баба дiда за сорочку, онучка бабу за торочку, собачка онучку за спiдничку, киця собачку за хвостик, мишка кицю за лапку – як потягли, як потягли, так i покотилися. Упала рiпка на дiда Андрушку, дiд на бабу Марушку, баба на онучку Мiнку, онучка на собачку Хвiнку, собачка на кицю Варварку, а мишка - шусть у шпарку.