Козацька звитяга. Випуск №25. Історія. Козацький фольклор.

Тема 25 випуску програми «Козацька звитяга» - козацький фольклор У перервах між боями і походами українські козаки полюбляли поспівати, потанцювати і пограти на музичних інструментах. Вони самі складали й вельми майстерно виконували під акомпанемент кобзи історичні та ліричні пісні і думи. Запорожці вміли розповідати про власні пригоди, це сприяло виникненню таких фольклорних жанрів, як легенда та переказ. Образність, дотепність, влучність висловів із козацького мовлення породжували прислів’я й приказки. «До булави треба й голови», «Де байрак, там і козак», «Козак журби не має», «Козацькому роду нема переводу», «Терпи, козаче, отаманом будеш» і багато інших Значну частину українського фольклору складають бувальщини про козаків-характерників. Зокрема, слід виділити духовні карби, що їх з вуст у вуста передавали характерники своїм учням. В них зашифровано бойовий та лицарський кодекс козака-воїна. Речниками козацького світу були старі сліпі кобзарі-бандуристи – теж колишні козаки, які тепер не шаблею, а піснею боролися з ворогами і примножували козацьку славу. Вони були не просто бродячими музикантами, а носіями потаємних знань, які передавали нащадкам секретні лицарські коди. У бойовому мистецтві характерників - Спасі - знання також передавалися у вигляді усної народної творчості. Це казки, за допомогою яких з самого дитинства у хлопчиків формувався світогляд, життєві орієнтири, бажання стати сильним і вправним. Наприклад, казка «Котигорошко» - це закодована методика виховання воїна. Тему коментує Олександр Притула – президент ВГО «Всеукраїнська федерація Спас».